SkiWorld.org.ua

активный отдых в Карпатах и горнолыжных курортах Украины и Европы

Паприка, мед та бринза – Карпати фестивалять


2013-11-05 11:39:27 UTC

На Фестиваль меду до Мукачева з’їхалося понад 100 пасічників з семи областей України

На шостий фестиваль меду до міста над Латорицею з’їхалося понад 100 пасічників з семи областей України.
Центральна площа Мукачевого нагадувала гомінкий вулик. Пасічники зі Львівщини, Івано-Франківщини, Тернопільщини, Одещини, Чернівеччини, Хмельниччини та Закарпаття ярмаркували просто неба. На столах – баночки з медом, вощиною, прополісом, пергою та пилком. Жінок більше цікавив солодкий натурпродукт, чоловіків – міцні напої, настояні на меду та бджолопродуктах. За літр меду на ярмарку просили від 50 до 120 гривень. Дегустація безкоштовна, головне – аби не луснути!

«Свято меду щороку влаштовуємо у кінці сезону медозбору. Приємно, що одну з найдавніших традиційних справ українського народу ми не забули, нині популярність бджільництва зростає, навіть економічна криза не стала на заваді. А на подібних фестивалях є чому повчитися. Досвідчені пасічники передають естафету молодим бджолярам», – каже Валерій Кречковський, голова Мукачівського міського товариства бджолярів.

Люди охоче куштували мед з акації та липи, різнотрав’я, доннику, гречки, ріпаку, каштану. Столи швидко порожніли. Утім, нинішній рік приніс українським пасічникам чимало меду. Попри негоду та буревій, закарпатські бджолярі зібрали з вулика по 200 кілограмів меду. А львівські пасічники привезли до Мукачевого біля тонни меду, за два дні продали більше половини. Неабияким попитом користується медовий квас та ароматні питні меди: медовуха, медове вино та бальзам на меду. Хоча й коштують міцні медопродукти не дешево: маленька скляночка – 6-10 гривень, та за 70-градусною медовицею – черги.

«Ще задовго до самогону та горілки козаки вживали питний мед, – розповідає Костянтин Лецин, пасічник з Івано-Франківщини. – Та вони ж бо бувають різної міцності. Та корисні усі, бо в кожному – ані граму хімії, стопроцентний натурпродукт. Оцей яскраво-жовтий напій – слабоалкогольний «Сонячний мед». А скуштуйте, пані, моєї «Медовухи». Вона зі спирту, прополісу, чебрецю та м’яти. Добра 70-градусна медовиця робиться з перги, та щоб вона була міцна – настоюю напій не менше трьох років. Для лікування вживайте її по 25-грамів щодня й про хвороби забудете».

Окрім меду на будь-який смак із різних куточків України, на «Медовому святі» пропонували різноманітні продукти бджільництва та навіть вулики з бджолиними родинами. А форми воскових свічок вражали своїм розмаїттям: від маленького янголятка до бджолиних вуликів, ялинок та фігурок тварин, зроблених руками пасічників. За два дні солодке свято відвідали понад 20 тисяч городян та туристів. Заключним днем Свята меду стала неділя.

А Віктору Ющенку припала до смаку гуцульська бринза

Президент України відвідав фестиваль у Рахові

Фестиваль-ярмарок «Гуцульська бринза» уже встиг стати етнографічно-туристичною родзинкою не тільки Рахівщини, а і всього Закарпаття. Цьогорічне свято особливе: крім того, що воно ювілейне, бо проводиться вдесяте, на ньому побував Президент України Віктор Ющенко. На гостинній землі Рахівщини Президента України вітали голова облдержадміністрації Олег Гаваші, керівники районів та численні гості фестивалю. Глава держави разом з учасниками свята пішою ходою під акомпанемент фольклорних колективів піднялися в урочище Буркут, де проводилися основні заходи фестивалю.

«Гуцульська бринза» демонструє справжні традиції гуцулів-полонинників, їх побут, ремесло, культуру, гостинність, здобутки. Тож Президент України ознайомився з експозиціями виставок творів гуцульського мистецтва, сільських садиб, з технологіями виготовлення сиру, вурди та інших традиційних продуктів з овечого молока, побував на концерті фольклорних колективів області.

Закарпаття і, особливо, такі гірські райони, як Рахівщина, має колосальні можливості розвиватися саме завдяки туризму і рекреації. Унікальна природа – тут збереглися найбільші у світі площі пралісів, які занесені у золотий фонд ЮНЕСКО, стрімкі гірські потоки і ріки, цілющі мінеральні джерела, багатюща скарбниця пам’яток історії і культури. Залишається створити до послуг туристів розвинуту інфраструктуру, оригінальні народні промисли та підприємства з переробки продуктів вівчарства.

Президент привітав гостей та організаторів фестивалю. «Сьогоднішній фестиваль – це фестиваль не тільки бринзи, а й нашої культури, повернутої традиції», – сказав В. Ющенко. Він особливо наголосив, що цей край відомий високим рівнем культури і духовності. «Доки є традиція, культура – доти буде нація», – підкреслив Глава держави.

Президент подякував гуцулам за те, що вони бережуть традиції своєї землі: «Надзвичайно важливо для всієї нашої держави, що ви так високо тримаєте свою культуру. З кожним роком, я впевнений, вона розвиватиметься все більше». Президент нагадав, що 2 вересня цього року підписав указ, спрямований на підтримку гуцульської культури.

В. Ющенко також запевнив, що держава дедалі більше сприятиме розвитку традиційних для цієї землі галузей, наголосивши, що сьогоднішня присутність на заході представників влади усіх рівнів є знаком такої підтримки. За його словами, йдеться зокрема про відродження конярства, вівчарства та ін. «Важливо через бюджет підтримати вівчарство, надати субсидії, потрібні для підтримки цієї галузі», – зазначив Віктор Ющенко. Він також наголосив на важливості підвищення статусу професії вівчаря.

Глава держави окремо звернув увагу на важливість розвитку туристично-рекреаційних можливостей регіону. «Найбільшу економіку в цей край може принести туризм», – переконаний Віктор Ющенко. У цьому контексті Президент наголосив на важливості збереження карпатських лісів: «Через збереження лісу, через підтримку культури, традиції ми зможемо повернути сюди мільйони туристів».

На самому ж святі, яке з кожним роком стає велелюднішим, сумно не було: від троїстих музик ноги самі просилися до танку, душу зігрівала народна пісня, а очі радували вироби талановитих народних умільців. Що ж до головних винуватців свята – трударів-рахівчан – то їх вшановували з особливими почестями: Президент України вручив подяки кращим умільцям вівчарського та гуцульського ремесла та у супроводі троїстих музик запалив фестивальну ватру, розповіли в Управлінні інформації та зв’язків із громадськістю Закарпатської ОДА.

Відбувся фестиваль «Добронська паприка» в селі Велика Добронь Ужгородського району

Велика і Мала Доброні Ужгородського району – села з перцем. І стосується це не тільки характеру цих працьовитих сіл, що, як кажуть, традиційно між собою сперечаються, а й їхньої улюбленої спеції. «Доброньська паприка» – місцевий бренд має приємне обом селам ім’я, а віднині це ще й фестиваль. Перше «перченее» свято 12 жовтня зібрало не надто багато гостей, та що ж – зате паприки у Малій Доброні точно вистачило на всіх…

Паприку тут вирощують здавна. Кущі червоного перцю – чільна сільськогосподарська культура, а з 10-12 кілограмів плодів отримують кілограм червоного доброньського золота. На загал виходять тони… Вирощують перець переважно у Великій Доброні, а сушать і фасують – у Малій. Малодобронянин Берталон Вароді 2004-го року започаткував промислове вирощування, помел та пакування перцю. На сезон виходить зо 15 тон готової спеції. А ще чи не кожне обійстя справою честі вважає заготувати щонайменше 100 кілограмів – паприка тут є не тільки обов’язковою пряністю на кухні, а й улюбленим сімейним бізнесом. Перелік страв, які залюбки наперчує сам пан Берталон – немалий: «гол-папрікаш» (страва з риби), наїдки з курки, гуляш, рибна юшка, папрікаш з картоплею та ковбасою, сало, і радить додавати мелений червоний перець у салати.

Серед тутешніх пригощань чільне місце мають бограч, а ще – традиційний папрікаш із картоплі, і чірке-папрікаш. Магдалина Гіді розповідає, як зробити найпростішу угорську страву: ріжемо цибульку, і кладемо в гарячу олію чи жир, потім – паприка, яка дає темно-червоний колір, і додаємо різану кружечками або шматочками картоплю, трохи води… Чірке-папрікаш, себто страва з курки – так само, ось тільки замість картоплі – шматки сирого курячого м’яса. Ділиться й секретом: головне – вчасно додати спецію. Кладеться паприка в жир – нагріту олію або розтоплене сало, але не тоді, коли вони шкварчать: паприку додають у зняту з вогню пательню, ретельно й неквапно розмішують, ну а відтак продовжують готувати. Саме тоді, не перегорівши, паприка віддасть увесь колір, аромат і смак.

«У нас на підприємстві сушать перець так, аби зберігав не тільки колір, а й усі вітаміни», – нахвалює «Доброньську паприку» Берталон Вароді. Спеція і справді має багато «аскорбінки», а ще бета-каротин та вітамін Р. А радячи виробникам доброньського «червоного золота» вмістити на упаковці рецепти страв із додаванням паприки, бажаємо їм поширити закарпатські прянощі на всю Україну.

За матеріалами «Туристично-інформаційного вісника Закарпаття»

Чтобы оставить отзыв, вам необходимо зарегистрироваться