Як відомо, Гуцульщина – гірський край. Карпати – молоді гори, які виникли на місці колишнього моря   десь 20 млн. років тому. У них відбуваються тектонічні  процеси, вони ще “ростуть”. Звідси нерідкі землетруси, іноді руйнівні.
Гори на Гуцульщині, як і Українські Карпати взагалі, відзначаються особливою красою й принадністю. Вони переважно не дуже  високі й не надто стрімкі, зелені, вкриті лісами чи луками, барвистими  влітку  від різнотрав’я. До того ж наші гори добре обжиті, лише на найвищих хребтах не натрапиш на людську оселю. Численні гірські доріжки- плаї в добру погоду не дадуть  заблукатися.
Гірські хребти простягаються переважно в напрямку північний захід – південний схід. На території Косівського, Вижницького і частково Верховинського районів  простяглися Покутсько- Буковинські Карпати. Їх складають паралельні хребти, висота їх зростає  чим далі на південний захід. Це Хоменський (874м) між Рибницею і Черемошем, паралельний йому Сокільський (943м), зі скелями фантастичних форм,а ще далі - Писаний Камінь (1222 м) з велетенською брилою ямненського пісковика поблизу вершини. Ліворуч від Рибниці здіймаються хребти Каменистий (691м), Брусний (965 м), Буковець Ріцький (1061 м), Ігрець (1382 м), Біла Кобила (1473 м), вкрита величезними кам’яними  розсипами.
Найбільшою гордістю Гуцульщини, що манить до себе кожного, хто її здалеку побачить, є Чорногора,  що простягається між річками Прутом і Чорним Черемошем, Білою і Чорною Тисою. Хребет тягнеться  понад 30 км. Царицею Чорногори є  Говерла (2061 м) – найвища  точка української землі. І товариство  у  неї добірне – двотисячники Бребенескул (2035 м ), Піп Іван (2026 м), Петрос ( 2022 м ), Гутин - Томнатик( 2017 м), Ребра (2007 м).
Північно-східні схили Чорногори – стрімкі височенні урвища з численними розсипами скельних уламків великими кітлами – карами утвореними колись льодовиками, з фантастичними скельними баштами і химерними камінними істотами, особливо на Шпицях і Великих та Малих  Кізлах. Гуцули склали про Чорногору багато легенд, співають про неї  з любов”ю:
   Чорногора хліб не родит, не родит пшеницю,
    Викохує вівчариків сиром та й жентицев.
Тут названо лише деякі хребти й вершини.Їх на Гуцульщині в десятки разів більше, тож перед юними краєзнавцями велике поле роботи: дізнатися назву кожної вершини, вимяряти її висоту, розпитати про події, легенди й перекази, пов”язані з тією чи іншою горою.
Нарешті варто згадати, що  15 лютого 1995 року Верховна Рада прийняла закон „ Про статус гірський населених пунктів в Україні”. Майже всі  населені пункти Гугульщини одержали статус гірських.
І останнє: можемо гордитися, що саме на Гуцульщині, біля  с.Ділового Рахівського району, знаходиться  географічний центр  Європи, що засвідчує встановлений там ще в 19 столітті обеліск.

Гора Говерла

Годинами доводиться долати  стрімкий, складений плескатими брилами пісковику схил. Поверхні вивітрилих плит все частіше стають грубозернистими. Камінь наче з шутру зцементований. Затягнутий тонкою кірочкою чорних, жовтих і зеленуватих плям  накипних лишайників, які стають зрадливою ковзанкою від найменшого дощу.
Останнє зусилля і ви на опуклій поверхні, йдете на позначену середину. Ви на порядно витоптаній вершині Говерли: 2061 м над рівнем моря. Вище усіх в Україні і далі на схід , включаючи  сивий Урал, найвища точка якого  - г. Народна – 1895 м. Крім того, ви на  Головному Карпатському вододілі (між басейнами  Пруту й Тиси). І ще , на межі Івано-Франківської і Закарпатської областей. А також в межах охоронної зони Карпатського заповідника.
Коли немає дощу, туману, сильного вітру, і швидкі хмари не полонять все, що під вами і над вами, вам з усіх боків відкривається безмежна панорама гірських пасом у багатих шатах синьо - зелених лісів. Найвищі з них увінчані субальпійськими  луками і пустищами- полонинами. На півночі – гребені Горган з кам”яними розсипищами. На півдні - древній скелястий  Мармарош, котрий руйнуючись, в далекому крейдовому періоді давав пісок і щебінь для підводних тоді пластів майбутньої Говерли. За глибокими   поперечними долинами видно продовження того виняткового гірського хребта, над яким височить і щойно подолана  вами вершина. Це масиви Братківської, Буштула, Свидівця на заході та Гринявських гір на сході. Ближчі  до вас ( до 10-20 км) хребти та вершини складають найпотужнішу гірську групу Українських Карпат – Чорногору. А тут і різко хвилясте море смерекових та букових лісів аж до днищ глибоких долин. І широкі опуклі жовто-буро-зелені поверхні полонин. І глибочезні крісловини -  давньольодовикові кари і цирки. А в них, по під стінами скель, поблискують „морські очі” – залишки льодовикових озер. Видні русла потічків, потоків, стрімкі пороги - водоспади. Вище межі лісу – непрохідні зарості гірської сосни, прошиті смугами зеленої вільхи „лелечу”.
І все це – ландшафтний комплекс Чорногори площею майже 900 км.кв., заради зустрічі з котрим вартує  вирушати в маршрут на Говерлу. Йдуть з річкових  долин, що огортають підніжжя Чорногори, з Ворохти по долині Пруту , з Чорної Тиси (Ясиня, Кваси), з Рахова через Білу Тису, з Верховини, вздовж Чорного Черемошу.
Говерла – лише одна з шести двохтисячників наших Карпат. Правда, усі вони на головному хребті власне Чорногори. На захід від „найвищої” лише одна – Петрос, на південний- схід аж 4 : Ребра, Гутин – Томнатек, Бребенескул і Піп Іван. А 20 вершин перевищують  1700 м. Одна з них – г.Мунчель  виявилась лише на 2 м. меншою двохтисячної відмітки.
Дослідження свідчать, що накопичення потужних відкладів пісковику, конгломерату, аргілітів, що складають Говерлу та навколишні гори, почалось біля 100 млн. років тому. Згодом, через 75 млн.років тектонічні сили зминають і піднімають дно існуючого  тут палеоценового моря. Виникає низькогірний праландшафт  з вічнозеленою  рослинністю в умовах субтропічного клімату. Ерозія і денудація руйнують гори, перетворюють їх на оточене широкими долинами низькогір”я ( 10 – 9 млн. років тому).  Залишки цього збереглися до наших часів  у вигляді  вершинних куполів і пригребеневих полонинських поверхонь  Чорногори. Це найдавніші складові ландшафтної структури Говерли. 10 тисяч років тому льодовики зникли, розпочалась епоха голоцену, яка триває й досі. Продовжується підняття гір, формуються терасові днища долин – наймолодший природний комплекс Чорногори. Коливаються властивості клімату на фоні загального потепління.
Дорога на Говерлу знайомить з усіма згаданими висотними ландшафтними комплексами. Спочатку терасовані днища річкових долин. З тією різницею, що в Рахові їх висота над рівнем моря усього 450 м, а у Ворохті аж 850 м.
В лісах та клаптиках післялісових лук ( прилуках, царинках) живе більшість тварин цього краю. З ссавців можна зустріти полівку лісову, білку карпатську, куницю лісову, лисицю, вовка , оленя, рись. Серед птахів переважають ялиновий шишкар, чорний дятел, трипалий дятел, рябчик, карпатський глухар. Є  також  беркут, канюк,сова, зозуля. Із плазунів та земноводних вартує згадати про звичайного  вужа, мідянку та звичайну  гадюку.

 Автор: Мочерняк (екскурсовод)