Писаний камінь

Народ в цій легенді розповідає про те, що Олекса Довбуш будучи важко пораненим Степаном Дзвінчуком біля села Космач, покинув свій загін на Буковецькому перевалі, знайшов великий розписаний камінь і забивши в його вершину свій срібний топір-бартку, сказав:

 - Хто після моєї смерті з цього каменю витягне цей гуцульський топір, той буде найсильнішим та найсміливішим опришком, і стане на чолі мого загону.

 Якщо брати за основу цю легенду, то в ній є велика доля правди, оскільки після смерті Довбуша його найближчі побратими Василь Баюрак з Дори та син його сестри Павло Орфелюк з Ямної ще довго в своїх руках тримали цей топір і наводили жах на польську шляхту в західному краю Карпат.

Камінь Довбуша

 Сталося це влітку, коли великий загін смоляків під командуванням полковника Пшенуцького біля гори Рокита оточив загін опришків і самого Олексу Довбуша. Опришки відбивалися до тих пір, поки в їхніх пістолях та рушницях не закінчились набої та порох.

 Тоді Довбуш згадав про ту силу, що дав йому сам Всевишній. Він взяв в руки бартку і від високої скали відколов великий уламок. Щоб показати свою силу, він підняв цей камінь над головою і кинув на своїх ворогів. Камінь скотився з гір, побивши всіх ворогів, і зупинився на березі швидкотічної річки Прут. Народ Карпат оспівав це місце і назвав цей камінь  Каменем Довбуша.